Молдова
Ця історія почалася в звичайний день. Я пішов за хлібом, коли мені подзвонив мій друг Юра і сказав "Ти зараз тільки не о*уївай, але ти не хочеш ввечері поїхати в Молдову". Не те, щоб я був сильно зайнятий у ті вихідні (взагалі не зайнятий), того погодився. Мені треба було лише повернутися до дому за закордонним паспортом.Хліб я так і не купив. Нащ маршрут мав початися з поїздки потягом до станції Вапнярка, з кількохгодинною пересадкою у Жмеринці. Квитки до Жмеринки ми ще якось купили. Далі в нас був лише один квиток на двох у плацкарті на верхню полицю. Добре, що їхати там було хвилин 40. Ми приїхали в Жмеринку. Там ледве працював холодний вокзал і більше нічого. Ми, дочекавшись потягу, не дочекалися там провідника. Хлопець просто заснув. Ми підійшли до провідника сусіднього вагону і сказали, що в нас є квитки. Нас під чесне слово пустили.Вже, коли потяг рушив, ми зізналися, що квитків трохи менше, ніж потрібно і просто докинули ще 50 грн аби доїхати до сусідньої станції. Це ...