Хто всі ці люди навколо мене і чого я їх знаю?

 У мене все добре. Відсвяткував своє 29. В колі побратимів. Відбувається те, що і мало відбутися. Раніше я вважав армію певним етапом свого життя, який пройде і далі мене знову буде чекати повернення у цивільне життя. Але ось вже 16 червня буде два роки, як я прийняв присягу. Два довгих, довбаних і дуже складних роки. І надії на те, що далі буде легше, немає.Тепер, це і є моє життя. Так воно проходить. Відновив аккаунт в Інстаграм і тепер маю бажання його вже видалити назавжди. Єдине, це непоганий архів моїх сторіс і фото. Просто так його видаляти я би не хотів. За чим я не буду шкодувати, то це за людьми, на яких підписаний. За більшістю. Байдужі і холодні люди, з якими у мене є колекція діалогів, які вони не читають. Не те, що би я ображався, але сформувалася тенденція і варто якось на це реагувати. Просто проковтнути це я не можу. Не можу.  Продовжую свою "Війну" з Motorola Solutions. Трохи почав розуміти суть лівацьких звинувачень у бік великих транснаціональних корпораці...

 Статистика переглядів падає. Тому пишу, коли маю час.  Тільки вийшов з позиції. Зміна тривала 16 днів. Шістнадцять довгих і холодних днів. Наш бліндаж не був обладнаний для зимівлі і там було спочатку дуже холодно. Потім, коли потеплішало, його просто затопило. Було дуже важко. Через сильну дронову загрозу і мінування захід на позицію триває цілий день і треба пройти 15 кілометрів в касці, броні з рюкзаком і автоматом. Їжі і води на позиціях зараз обмаль. Переважно 3 літри води на добу на одну людину і то, це ще дуже круто. Тому, кожен випитий чай ти цінуєш, як ніколи. Вода вся замерзала і єдиний вихід її розморозити - розрізати пляшку і гріти на газовій пічці або покласти під генератор. Грілися переважно окопними свічками або хімічними грілками і холод відчувався просто нестерпно і я майже не відчував ніг і рук. Наш підрозділ зазнав втрат і боляче, коли ти знав цю людину, ви раніше разом були на позиції, а зараз цієї людини більше з нами немає.Важко не думати про це, а якщо ...

 Моя довга відсутність тут зумовлена виключно технічними причинами. У мене був мій MacBook Pro 13 який я купив на барахолці в Японії. Купити там ноутбук дійсно дешевше, але на ньому одразу немає кирилиці, а дуже багато клавіш "Не на своєму місці". Мій побратим дуже довго спостерігав за цим ноутубуком і захотів такий же собі. І в решті-решт ми домовилися, що я віддам йому свій, а собі куплю з доплатою новий ноут. Обрав собі MacBook Pro 13 2018 року. В умовах, де я живу зараз, немає сенсу купувати мак за 2 тисячі доларів. Замовив в магазині і мені його прислали з дефектом правого динаміка. Я відправив його на ремонт і це тривало дуже довго і поки я не написав скаргу на сайті, нічого не рухалося з місця майже два тижні. Одразу після відгуку мені передзвонили і запропонували або почекати ремонту(ще дні 4) або вони зараз замінять мені ноутбук на того ж модельного року, але 15 дюймовим. Тепер я деградую за MacBook Pro 15 2018 року. Але пальці досі звикають до нової розкладки клавіа...

 Зараз трохи "відкис" від міліатрної історії і хочу просто поділитися останніми оновленнями, які відбулися в моєму житті за той час, поки я нічого тут не писав. А зайнятий був роботою переважно, відтепер я оператор БПЛА і маю виходити раз на певний час в зону бойових дій. Таке тепер моє життя. Складно стало. Намагаюся про погане не думати, а максимально освоювати нову посаду і старатися виконувати свої обовʼязки добре. Почав вчитися водити машину. Взяв один урок у свого побратима. Треба більше практики. Думаю, навчусь! Купую собі будинок. Поки ще папери в процесі оформлення. Але, як тільки все буде куплено, я вам покажу!  Так уже склалося в моєму житті, що немає місця, куди б я міг просто взяти і поїхати у відпустку, або після завершення війни. Немає місця, яке б мене чекало. Тому, я почав розглядати варіанти для себе. Брати житло в іпотеку я не хочу, бо це аж на 10 років себе закабалити цією історією, а я досі не бачив Ірак.До речі, у мене була колись віза в Іракський Курдис...

  Музика - George Benson - Nothing's Gonna Change My Love For You      Бачу серйозне зниження активності тут в блозі, тому роблю публікації тоді, коли вважаю за потрібне. Нещодавно повернувся з відпустки. Буду розказувати все, майже як було. Залишу на сам кінець якісь негативні коментарі або осад, який теж варто зазначити, але фокусувати на цьому увагу просто не бачу сенсу. Був у Києві і Львові, а також у мами на Чернігівщині, також відвідав місто Бобровиця. Також в планах було відвідати Дніпро або Одесу. В решті, майже відвідав Камʼянець, але не судилося. Виступав. Багато виступав. Для військових є певні плюшки, якщо покажеш військовий квиток, як от вхід у нічний клуб або на стендап. Я не знаю, чи варто мені просто брати, що дають. Якщо ходив, як глядач, то старався платити за вхід чемно. Єдине, де я трохи користувався своїм положенням - виступи. Трохи маніпулятивно, але я маю лише 17 днів, щоб виступити. Решта коміків можуть робити це весь рік, тому пробл...

 Залишилось не так багато часу до мого 28 дня народження. Поки важко будувати плани, бо інформації щодо моєї відпустки немає. Зі змін в житті теж нічого нового не відбулося. Освоюю віртуальні машини на Google Cloud, куди переношу свій стартап. Вже не вірю, що колись його запущу, але для практики навичок, гарна річ. Збираю жарти на виступ, але людей, бажаючих це почути, мізер. Тому, не бачу сенсу збирати якийсь персональний концерт. Виступу на якомусь забутому Богом відкритому мікрофоні на 5 людей мені цілком вистачить. Планую поїздку з виступом у Львів, але поки теж без особливих надій, бо я не знаю там майже нікого і важко за щось зачепитися, а спекулювати на тому, що я солдат в ЗСУ, я не хочу і мб не буду. Освоюю свій MacBook Pro і радий безмежно, що його купив. Прослухав трошки нових сольних виступів, як зарубіжних коміків, так і відчизняних. З наших коміків, дуже сподобався сольний концерт Роксани Тимків, він тут .  Хоч він вже річної давнини, але добре зроблений.З зарубіж...

 Попросив собі відпустку в травні. Дуже на це сподіваюсь, що на день народження буду вдома. Так як це субота, планую зробити собі перший, останній і єдиний сольний стендап-концерт.  Планую зробити його безкоштовним на secret place. Адресу отримати можна буде лише, написавши мені в Телеграм або Instagram Direct. Я взагалі не планую перетинатися якось з Київською стендап тусовкою і  планую акуратно пройти повз неї. Хочу також зробити певне оформлення локації і певний сценарій з концепцією всього виступу.  З останнього, подивився сольний концерт Жені Євсюкова глянути його можна тут . Дуже гарно. Женя дуже крутий комік. На жаль, я не знайомий з ним особисто. Але творчість його мені завжди подобалася. Сподіваюсь, він не буде зупинятися і продовжить свою співпрацю з Підпільним Стендапом і взагалі зі стендапом. По службі, все добре і без змін. На жаль, публічно толком і розказати нічого не можу. Все в порядку! А це, мені здається, головне. Оновив собі ноутбук, нарешті і куп...

Бо твій голос, бо твій голос – щедра повінь, Я мов колос, зелен-колос нею повен. Жовтий лист спаде і виросте зелений, А ти в пісні будеш завжди біля мене. Повернувся на службу. Поки все стабільно і рутинно. Немає найменшого навіть розуміння, що чекає далі мене і мою країну.Перейшов в режим життя "Один день". Прожив день і добре. Світогляд і погляд на речі теж звузився до рамок 24 годин. Можу робити прогнози лише на те, що може відбутися зі мною за цей час. Не більше не менше. Після відпустки відчуваю якесь спустошення. Раніше ми називали таке "постфестивальний синдром", це коли тобі 3\4 дні фестивалю було дуже добре і весело, а потім починаються звичайні трудові будні. Зараз намагаюся підтягнути свій рівень англійської мови. Правда, виходить дуже погано. Я пообіцяв собі, що за день буду переглядати хоча би одну годину контенту англійською мовою і не буду більше дивитися кіно з дубляжем. Лише з субтитрами. Ще до відпустки встиг подивитися чудовий серіал ...

 Поки спогади ще свіжі, напишу трохи про свою першу відпустку в ЗСУ і мій погляд на цивільне життя з цього боку.  Тут не буде якогось точного перерахування місць і подій, які я встиг відвідати, бо все це було в мене в сторіс Instagram і я не бачу сенсу дублювати все одне і теж. Мабуть, найбільшим моїм розчаруванням було думати, що відношення людей до мене якось зміниться з "як до сірки з вуха" до просто нормального ставлення. Наївно думати, але чомусь хотілося. Мені дали стандартну відпустку 15 діб і 2 на дорогу. Навіть 2 доби я зміг використати з максимальною користю. Жодного дня не сидів вдома і старався взяти максимум від даного мені часу. Так як я не маю місця, яке б міг називати домом, то жив у друзів по пару днів і трохи знімав житло. Непогана модель, скажу я вам. Поки не пошкодував, що я пішов в ЗСУ. Але я не зарікаюсь, бо не знаю точно, що чекає мене далі. Також не вважаю себе ніяким героєм прости господи і коли люди кажуть мені щось хороше про це рішення я закочую оч...