Стендап

 Мої вітання.

Цим дописом я починаю цикл про стендап.

Я познайомився з цим жанром на зламі 2018-19 років. Більшість стендапу тоді було російською мовою.Першим коміком, якого я почав дивитися, був Сергій Ліпко.

Потім, я вийшов на ютуб-канал Підпільного Стендапу. Це зараз вони мега-комбайн, який продукує тонни контенту. Тоді це були лише чорно-білі ролики з 15 хвилинними сетами коміків. Потім додались перші сольні концерти в записі і вже потім почали з'являтися вже звичні для Підпільного формати, як "Кіноклуб", "Розгони", "Майже інтелектуальне шоу" та інші.

В той же час я потрапив на перший відкритий мікрофон. Це була зима 19 року, бар "Теплий  ламповий" на Арсенальній. Вів його Сергій Чирков. Я вже тоді записався на виступ. В ті часи не було обов'язково ставити плюсик і робити репост в сторі. Тоді люди просто ставили плюсик під дописом у Facebook і брали абсолютно всіх, навіть якщо бажаючих було 30 людей.

Зал тоді набивався битком. Це зараз на відкритих мікрофонах майже немає людей. Тоді ж на деякі заходи треба було бронювати столик. Показовою є історія відкритих мікрофонів від Дяді Жені в барі "Під асфальтом пляж"(вже не працюючий). Тоді, я привів на це "дійство" двох дівчат з білорусі, яких я випадково зустрів. Коли ми прийшли, зал був битком. Сидр нам не змогли продати. Причина "закінчились вільні бокали".

Атмосферу, яка була тоді на цих заходах важко зараз буде відтворити. Творився абсолютний, але контрольований хаос і крінж. Люди відчували себе вільними і могли говорити зі сцени будь що. І часто деякі виступи коміків могли викликати у вас багато відчуттів. Я знаю одну історію, коли комік відбив комент з залу жартом про "мамку" глядача і цим спровокував бійку.

Тоді не було обмежень і цензури. Зараз за вживання "негр", "тьолка", "баба" та інших сексистських/неполіткоректних слів, вам просто вимкнуть мікрофон. Правда, я таке бачив один раз лише.

Що ж, повернемося в "Теплий ламповий". Там була нетривіальна для сьогоднішніх відкритих мікрофонів розсадка, де стільці стояли рядами. Зараз же переважно глядачі сидять за столиками.

Дуже зухвало було прийти вперше на відкритий мікрофон і записатися виступати.Якщо ви хочете спробувати свої сили, то краще спочатку прийдіть, як глядач.

Виступ мій був дуже поганий. Жартів там не було взагалі. А від хвилювання і випитого пива, мене ледь не знудило на сцені.

Потім я ще двічі виступав, але закинув це заняття до 2022 року.

В 2022 році я теж виступив пару раз за рік, буквально. І одразу не помітив ті зміни, які відбулися. А вони кардинальні.

Відтепер плюсик і репост обов'язкові. В більшості клубів навіть виконання всіх вимог не гарантує вам потрапляння в лайнап вечора. А якщо ви зовсім новачок. То вас майже ніде брати не будуть. 

Відтепер тривалість виступу виросла з 3х хвилин до 5-6, а іноді 10 хвилин. А в мене на мікрофоні можна було гаситися скільки хочеш. Про свій мікрофон розкажу якось окремо.

Активно "вриватися" в стендап я почав вже в 2023 році. Мене майже нікуди не брали і я мав лише 1 виступ на тиждень ледь-ледь. І той треба було виклянчувати. Перший клуб, який почав мене стабільно ставити в лайнап був Стендап Рух. За що їм від мене величезне дякую.

Якщо спробувати дати відповідь на питання, чому я почав саме стендапом займатися, то я вважав, що в мене досить цікаве життя і я хотів просто ним поділитися.А стендап...стендап це, напевно має бути весело?

Я починав з простих побутових тем і виступав у цьому напрямку аж до самого кінця. Стендапив про те, як будую дачу, качаю тіндер, знімаю квартиру.

В якийсь момент я вирішив, що хочу серйозно займатися стендапом. І тут почалася просто справжня гонка. Я почав виступати щотижня. Потім двічі на тиждень. В кінці своєї діяльності, я міг виступати майже кожен день, іноді по два рази.

Були відкриті мікрофони в: Підпільний, Рух, UA Stand Up Agency, Столичний стендап, Міністрі, Комеді Стейшн і Стендап Салон.

Стендап-спільнота схожа на героїв фільму "Бійцівський клуб". Це дуже дивні чуваки, які збираються в підвалах. Всі коміки з відкритих мікрофонів, хто постійно виступає, знають один одного і завжди вітаються. 

Головне правило Підпільного Стендапу. Не було тут ніякого стендапу.

Сам же, я перетворився на персонажа, якого грав Едвард Нортон. Я погано спав, мало їв, а решту часу або десь виступав або працював.Саме ж життя стало подвійним. В тебе є колеги по роботі, які взагалі не знають про твоє захоплення і є твої друзі по стендап-тусовці, які теж дивуються, що в тебе нормальна і постійна робота.

На весні 2024, майже через рік, як я почав виступати, мій крихітний комп'ютер в середині почав збоїти. Почалися речі, особливо в моїй поведінці, які не могли не викликати занепокоєння.

Сам же процес дуже рутинізувався, жарти перестали смішити, а підвали дістали. Як не крути, але на стендап я ходив і як комік і як глядач. За останній час чув мало жартів, які б мені самому особисто сподобались. І мало коміків на виступи яких я хотів би прийти, як глядач.

Мій матеріал(так коміки називають жарти, які вони розказують) був завжди дуже синтетичним і кон'юнктурним. Часто це не було пов'язано зі мною. Я просто вважав, що людям буде саме це цікаво. Тому, якісь речі які мене дійсно хвилюють залишав при собі.

Також, стендап він не про сторітейлінг, а про жарти. Тобто, якщо ви хочете розказати людям про свою круту поїздку в Європу, то краще заведіть собі блог або подкаст, як зробив це я.

Часто я зі сцени міг спеціально знущатися над глядачами, практикуючи прийом "Що мені ще такого ляпнути зі сцени аби ви просто в крінж провалилися". І я часто прям ставив такі собі "експерименти" на глядачах, розказуючи їм свої "жарти" : "Про собаку", "Про запобіжний захід" та той самий "Анекдот про їжачка". Іноді людям було смішно не від того, що жарт смішний. А від того, що це чорна крінжа.

Колись я розказав вже дуже синтетичний текст і коміки сказали мені "Розказуй на стендапі про те, що тебе ї*е".

Але, якщо спробувати періодизувати мої виступи, то був період літо 23 року, коли я розказував дійсно стендап, який мені подобався. Так. Він майже ніколи не був смішним. Але в багато жартів тоді я дійсно вклав свою душу, якою б гнилою вона не була.

Але я не мав амбіцій жодних тоді. Мені було байдуже на матеріал, на глядача, на свій розвиток. Вже потім я захотів якось розвиватися. Купив блокнот і почав писати матеріал туди. 

Переважно, всі коміки, які приходять у стендап проходять три етапи:

1. Відкриті мікрофони
2. Платні виступи
3. Великі концерти/тури шоу

Дехто залишається виступати лише на відкритих мікрофонах, хтось переходить лише на платні виступи(на жаргоні коміків "платки"). Хтось кочує між цим всим. А хтось поєднує. Більшість коміків Києва, в другому етапі.

Частіше за все, перспективних молодих коміків помічають клуби і запрошують до себе виступати. Переважно це називається "Перевірка матеріалу". Це щось між відкритим мікрофоном, але вже для більш досвідчених коміків.

Коли мої виступи часто не подобалися навіть мені самому, то годі було сподіватися, що це ще хоч комусь сподобається. Тому мене ніхто так нікуди і не запросив.

Стендап став забирати багато часу, тим самим відбираючи його у роботи, навчання, особистого життя. А радості, чи користі не приносив.

Я мав вже якісь дивні підвязки, типу свого відкритого мікрофона, який я проводив в барі "Станція 15". Мене знала вся стендап-тусовка з відкритих мікрофонів. 

Але запрошувати мене приєднатися хоч до якогось проекту, банально, щоб допомогти мене ніхто не поспішав.

Я мав декілька виступів в "Бродячому стендапі", але вони перестали ставити мене до себе виступати. Іноді, я міг прийти і "наклянчити" собі виступ. Але чи варто принижуватись заради 5 хвилин? Мабуть, ні.

Останнєю краплею був БлаБла Подкаст з Микитою Скремінським, де він не зміг зразу згадати моє ім'я, а потім просто образив мене, сказавши що я схожий на цигана. При тому, що ми багато де виступали на одній сцені. Я ходив на його перший сольний концерт, і от тобі на.

Серед коміків є абсолютно різні люди, за віком статтю і професією. Якщо брати середню ланку коміків, то це переважно хлопці 20-35 років. Переважно, всі мають роботу. Людей, які живуть виключно зі стендапу дуже мало.

Якщо ти комік, то в тебе завжди будуть проблеми з особистим життям. Бо, якщо ваш хлопець комік, він не піде в суботу ввечері з вами на побачення. У нього стендап. В інші дні у нього теж не вийде, бо в нього стендап.

Одного разу, мій знайомий комік підійшов до мене і каже: "Сєня, я тебе бачу частіше, ніж свою маму. А мені варто було б їй подзвонити!" 

Саме десь в цей період я зрозумів, що пора щось змінювати...