Декілька слів про роботу.

 Один з моїх попередніх дописів викликав жвавий інтерес на одній з моїх попередніх робіт, а саме в компанії Інтертоп. Хтось з колег побачив його у мене в сторіс(я знаю хто :) ) далі скинув у якийсь там чатик, а потім ще кудись. І люди ринулись прямо читати мою думку.

Взагалі той допис скоріше стосувався мого рішення піти в армію і описував весь той клубок проблем, які накопичилися і все зійшлося в точці, коли я сам собі сказав, що далі так продовжуватися не може. Я не ставив на меті образити конкретно компанію, когось з неї або щось.

Одна з моїх особливостей характеру - це імпульсивно і бездумно казати речі, які не треба і робити вчинки, яких варто було б не робити. Часто, я так робив боляче людям, які мені не байдужі і яких я ціную і люблю. Така моя біда.

Тому, бажаючих тут пошукати знову якусь критику Інтертопу раджу її тут не шукати. Спробуйте сформувати власну думку щодо всього навколишнього.Іноді буває корисно!

В цьому дописі хочу розказати абсолютно про всі роботи, де я хоч колись працював або хотів працювати.

Моя освіта Українська Академія Друкарства, Факультет Комп'ютерної Поліграфічної інженерії. Мав можливість свого часу перейти на інший більш престижний факультет, але по своїй же дурості провтикав її, зараз шкодую. Наш факультет в середині закладу називали "Механіки", тому якщо в УАД мене питали "На кого вчишся?", то при відповіді "На механіка" всі розуміли ФКПІ. Про освіту мб варто теж зробити якийсь окремий допис. Це велика і значна частина мого життя.

Я не був відмінником у школі і не виділявся якимись особливими знаннями. Єдина пристрасть з дитинства, яка у мене була і що мене цікавило найбільше - це комп'ютери і комп'ютерні науки.

Я з дуже бідної, на той момент, сільської родини. Мій вступ припав на 2014 рік, коли країна переживала не найкращі часи, а мої батьки вже 3 роки, як не жили разом. Тому, до мене діла особливого нікому не було. Я був наданий повністю сам собі і сам вирішував свою долю. Це, як в грі Fallout 2, де вам дають спис і відправляють в білий світ самому собі здобувати їжу.

Мною було прийнято рішення не вступати в Київ і поїхати вчитися у Львів. Цьому було дві причини: проблеми в сім'ї і думка, що повномасштабна війна з росією почнеться вже зовсім скоро.

Хоч я мав стипендію більшість років навчання і вчився на бюджеті, але грошей особливо в мене ніколи не було і взяти мені їх, крім роботи було ніде.

Одна з моїх перших робіт - це нічна "Шабашка", яку підігнав мені друг з потоку, де треба було ліпити магнітики з гіпсу. Я не знаю, що мене спонукало це робити, але я там аж місяць пропарацював. Заробив якісь копійки і пішов звідти геть. Потім, я довго поневірявся по різним незрозумілим роботам, де були жахливі умови і низька платня. Проблема була в тому, що я не хотів кидати повністю навчання і намагався поєднувати з роботою. Тому і робота була така.

Десь в середині 2016 року я вирішив спробувати пошукати роботу по професії. Здається, це була порада когось з гуртожитку. Я розмістив резюме і на диво мені швидко почали телефонувати з різних поліграфічних компаній з запрошеннями на співбесіду. Але 100% цієї роботи було на виробництві. Так я потрапив у виробничу сферу і працював там аж до 2020 року.

Але думки про те, щоб залишитися жити у Львові, мене покинули десь у тому ж 2016 році і після бакалаврату в 2018 я повернувся в Київ і жив там з невеликими перервами аж до самої мобілізації у 2024 році.

До 2020 року я працював у друкарнях різного масштабу і напрямку від друку банерів і бігбордів до футболок або всякої листової офсетної продукції.

Найдовше я пропрацював помічником друкаря на машині формату Б2 марки "Mitsubishi". Я не знаю, які в них автомобілі, але машина була дуже специфічна і відрізнялась від KBA, MAN або Heidelberg.

Мій колега-друкар Денис і досі мені іноді дзвонить. Часто, дуже п'яний. Але завжди радіє за мене і мої успіхи, що я не опускаю руки і іду до мети. 

Дуже часто грошей вистачало на дрібні покупки і оплату оренди квартири. Часто доводилося десь підпрацьовувати.

Зрушення почалися десь в кінці 2019 та на початку 2020, коли я почав шукати офісну роботу і першопочатково я так само пішов до поліграфічних компаній. Ковід тоді ще не почався, а я був повен енергії і певен, що в цей раз мені точно має пощастити. Маю сказати, що я робив спроби знайти офісну роботу і раніше, але я не хочу піднімати цю тему. Бо до цього я запроста міг отримати відмову у телефонному дзвінку, типу "Роботу вам предложить мьі, конечено же, не можем". І не хочеться і в цьому дописі знову когось посилати. Хоча, вітання хлопцям і дівчатам з компанії hexa, там на співбесіді з мене просто почали кепкувати і просто вигнали. Дякую.

Спочатку я шукав роботу менеджером з продажів поліграфії. Я міркував, що моя вища освіта і досвід роботи на виробництві будуть гарним плюсом для мене і я знайду таки омріяну роботу. Насправді, більшість поліграфічних контор знаходяться на околицях Києва, а їх офіси виглядають, як гадюшник. Я не знаю, чого там взагалі працювали люди. Це як же себе треба не любити. Повірте, офіс навіть найбіднішої ІТ компанії в Києві в 1000 раз крутіше, ніж офіс поліграфічної компанії.

Кардинально і назавжди моє життя змінилося в 2020 році осінню. Я остаточно втратив надії знайти нормальну роботу, і вирішив поїхати на декілька днів у Львів просто, щоб там потусити. Я тоді зустрічався з дівчиною, яка там жила. 

Я, не покладаючи особливих надій, (можливо, навіть випадково) кинув резюме в компанію binotel і якщо і зараз пошукати про них інформацію, то можна знайти купу негативу. Основними мінусами компанії була відносно низька заробітна платня, великий об'єм роботи і велика "текучість" кадрів. Це все має там місце, мабуть і досі. Але в чому суть, ці хлопці брали людей з вулиці і проводили їм місяць інтенсивного навчання в класі з лекціями і практичними завданнями, плативши хоч і не дуже велику, але зарплату. Я за місяць там дізнався більше інформації, ніж за пів року в УАД. Великий об'єм роботи і її складність дали мені віру в себе і свої можливості. Для багатьох робота в Бінотел була першою роботою в житті. Люди здобували там досвід і потім переходили в інші компанії, де вже немає таких проблем і працюють собі нормально і досі. Але майже ніхто, з моїх тодішніх колег, зараз там не працює.

Спочатку я потрапив на першу лінію технічної підтримки. Перехід на другу лінію там працював наступним чином: оголошувався конкурс в середині компанії, ти подаєш заявку потім проходиш співбесіду і по результатам співбесіди вже тобі дають роботу на другій лінії.

Робота на першій лінії була дуже важка, треба було оброблювати по 70 дзвінків в день і мати справу далеко не з найрозумнішими в світі людьми і пояснювати їм, як працює IP-телефонія.І роботка була доволі стресова, скажу я вам. Але я працював старанно і мій тодішній керівник Вова мене часто хвалив. Після роботи в друкарнях, різних поневірянь і всього, що трапилося, мені це було потрібно. Вова чудовий хлопець, зараз працює тестувальником наче і сподіваюсь далі його чекає тільки успіх.

Я потрапив на другу лінію десь через пів року роботи і це був відділ пов'язаний з CallTracking.

Нас там було всього три людини: я, мій керівник Андрій і Юля. Хоч я і не підтримую зараз з ними спілкування, але враження про цих людей у мене дуже хороші. Сподіваюсь, у них все добре.

Думати про нову роботу я почав десь в кінці 21 на початку 22 року. Я шукав, отримав декілька відмов, але ситуація на ринку праці тоді була цілком нормальна. Нову роботу я знайшов швидко і там мені лише на випробувальний термін запропонували більшу зарплату, ніж в Бінотел я отримував з усіма добавками після року роботи.

Це була компанія e-consulting. 

Про цю компанію мені є що сказати. Але хорошого нічого. Ви можете самостійно погуглити і почитати як скарги на харасмент з боку керівника у твітері, статтю на *баному ІТ про дебілізм керівництва, та купу всякого чудового. Ходять слухи, що власник цієї компанії погрожував автору однієї зі статтей. Тому я не хочу нічого поганого писати, а то ще найдуть мене і закопають в степах Донбасу.

Якщо в Бінотел були недоліки, але я готовий порекомендувати цю компанію, як першу. Там чудовий колектив і через те, що він був іноді аж занадто молодим, то був вайб, ніби ти досі живеш в гуртожитку. І багатьом було шкода, що компанія так мало платить співробітникам, бо це була їх єдина причина, щоб звільнитися.

Також бінотел давав мало пропозицій щодо кар'єрного росту. Тобто, багато хто впирався в стелю працівника 2 лінії і далі не міг нікуди перейти, на жаль. Хоча, справедливості заради, мушу сказати, що компанія старалася максимально закривати усі свої кадрові потреби внутрішніми працівниками через підвищення їх.

Моя робота в e-consulting закінчилася 23 лютого 2022. Що сталося о 5 ранку на наступний день, я думаю не треба розказувати. Подія, яка поділила все наше життя на до і після.

До кінця травня сидів без роботи. Моя фінансова та інші подушки вже повністю себе з'їли, гроші були потрібні, а роботи не було. Я не виправдовую себе за те, що зробив далі, але як є.

Мене покликали працівником клієнтської підтримки в одну беттінгову компанію.Якщо хтось не знає, то беттінг - це онлайн-казино.

В той час, я не знав яка проблема з азартними іграми є в країні, скільки людей залежних від цього і взагалі нічого про це не знав. Я не особливо думав про це. Мені прислали дуже гарний офер, який закривав усі мої тодішні фінансові проблеми.

З точки зору роботи, відношення до співробітників, колективу та іншого, насправді це була компанія яка найкраще відносилася до співробітників. Я розумію для чого це робилося. Плюс заорбітки у компаній казино шалені і вони можуть собі дозволити це.

Але сама робота - це те ж саме консультування клієнтів в чатах і телефоном. По-перше, це ніякий не зріст до якого я прагнув, по-друге ви розумієте яка там клієнтура і якого плану там було "спілкування". Це суцільний і безперервний потік трешу. Мене в середньому декілька разів за зміну посилали і декілька разів погрожували судом або вбивством.

Спочатку, це були лише чати. Через війну телефонна лінія не працювала. Потім, вони підключили нам цих ненормальних ще по телефону.

Зарплата там була нормальна, умови праці теж, колектив хороший. Але клієнти і те, чим займається компанія, змусили мене знову задуматися про пошук нової роботи.

Це вже був 2023 рік і тоді свою голову дуже сильно підняли "офіси". Вони і ранше існували. Але в 2022-2023 роках ця тема стала вже національною і про неї в голос заговорили. Я відходив порядка 10 таких співбесід, де мені пропонували цю чудову "роботу". Міняти казино на офіс - це навіть не шило на мило. А щось просто смердюче на щось дуже смердюче. Бо при всій моїй неповазі до казино, але воно існувало легально, платило усім праціникам "білу" зарплату і платило хоч якісь податки.

Я додав в резюме пункт, що я не працюю з офісами і казино і продовжив пошуки.

В якийсь із днів пошуку мені зателефонували з Інтертопу. Була співбесіда досить змістовна, але мені здалося, що я її провалив. Ввечері мені передзвонили і сказали приходити через пару днів "оформлятися".

Мабуть, я несправедливо насипався з критикою на Інтертоп. в 2024 році вже був 4 рік моєї роботи в офісі з перервами на ковід і війну по 3 місяці. Я хотів якось розвиватися, але я так і звільнився з інтертопу працівником першої лінії підтримки. Коло замкнулося.

Мабуть, пора зробити висновки і зрозуміти, що провина в цьому всьому МОЯ. Я хотів стати ІТшником з дитинства. І так і не став. Це брак знань і професіоналізму і досвіду.

Зараз я солдат в ЗСУ. Тут є два підходи до оцінки реальності. Багато людей, які тільки потрапили в армію, сприймають це, як тимчасовий період в житті. А хтось навпаки налаштовується на те, що "цей дощ надовго". От я зараз перейшов мабуть у другу категорію і зовсім не чекаю, що скоро повернусь додому і що це лише епізод мого життя. Все це...Донбас, розкладушки, підвали і є моє життя і так воно проходить. Подивимось, що скінчиться раніше...війна, чи я.